Рухатись з точки Х в точку Й, безумовно через точку У, було б ще зручніше, якби громадський транспорт було організовано краще. Безумовно, потрапляючи сьогодні у каталізатор побутових конфліктів під назвою автобус можна відчути себе наслідком якоїсь жахливої хімічної реакції, при чому, побічним. Це соціальне згвалтування нажаль настільки буденне для нас, що ми можемо жалітися хіба на брудне взуття після того як його старанно обтоптав якийсь будівельник. Ми забуваемо про глибинні психологічні травми які рясніють всередині після відвідин черева будьякого громадського транспорту.
Маю наразі ідею, якою б можна було принаймні зменшити кількість стрессів на кубічний сантиметр простору всередині тих же автобосів тролейбусів, ба, навіть метро. Можна ввести певну категоризацію, або навіть тегування людей що пересуваються громадським транспортом і відповідно переобладнати під ці категорії (групи транспортні засоби. Наприклад, зробити на маршруті спеціальні окремі автобуси для биків, пенсіонерів і емохлопців та емодівчат. Ви тільки уявіть, яка в таких автобусах панувала б суцільна злагода та гармонія. Наприклад в автобусі пенсіонерів не було б молоді, яка постійно заважає їм жити, всі пенсіонери сиділи б рівно і пизділи про владу і про комунальні тарифи, а також про індексацію цін на продовольчих ринках міста. В автобусі б транслювали сільский час або інше лайно, також можна було розповсюджувати прессу відповідної цільової аудиторіі. Далі – краще, автобус биків – засраний, обмальований, попалений він, скрипучий монстр, рухається містом, роблячи зупинки де заманеться, щоб можна було відпиздити перехожих. Всередині – суцільний пиздець. На повну волає шансон, стоять старі ігрові автомати, охайно розкидані брудні бляді по салону. Водій продає сємочки та пиво. В кутках організовані стихійні туалети. Емо-автобус звісно увесь чорний у формі труни. В ньому всі ридають і періодично викидуються з вікон симулюючи самогубство.
Я думаю що цей вихід з сьогоднішньої жахливої кризи має право на існування.